A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальний заклад "Губарівська гімназія"
Богодухівської міської ради
Богодухівського району Харківської області

25 лютого день народження Лесі Українки

Дата: 26.02.2024 13:03
Кількість переглядів: 58

Фото без опису

25 лютого 1871 року народилася Леся Українка. Щороку в цю дату ми згадуємо талановиту поетесу, чий внесок в українську літературу неможливо оцінити. На її творах виросло не одне покоління українців, а її вірші настільки актуальні, ніби написані сьогодні.

У творчій спадщині Лесі Українки - патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості.

Наша гімназія традиційно вшановує видатку поетку рядом заходів. Зокрема цьогоріч відбулася літературна світлиця, де учні читали вірші Лесі Українки, обговорювали її творчисть та життєвий шлях. Переглядали презентації та відеоматеріали присвячені визначній поетці та громадянці Лесі Українці. 

Найкращі цитати Лесі Українки

Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.

  • Всі - жінки, коли вони кохають.
  • Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.

  • Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.

  • Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

  • Мене любов ненависті навчила.

  • Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

  • Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.

  • Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.

  • Чесний покриву не потребує.

  • Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.

  • Сором мовчки гинути й страждати,

    Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

  • Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

    Серед лиха співати пісні,

    Без надії таки сподіватись,

    Жити хочу! Геть, думи сумні!

  • Не поет, хто забуває

    Про страшні народні рани,

    Щоб собі на вільні руки

    Золоті надіть кайдани!

  • Скрізь плач, і стогін, і ридання

    Несмілі поклики, слабі,

    На долю марні нарікання

    І чола, схилені в журбі.

    Над давнім лихом України...

  • Слово, чому ти не твердая криця,

    Що серед бою так ясно іскриться?

    Чом ти не гострий, безжалісний меч,

    Той, що здійма вражі голови з плеч?

За матеріалами УНІАН


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень