Правова освіта дорослих і дітей

«КАРАЮЧИ, ПОДУМАЙ: А НАВІЩО?»

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ КОЖНОГО

(ЗА В. ЛЕВІ «СІМ ПРАВИЛ ДЛЯ ВСІХ»)

• Покарання не має шкодити здоров’ю дитини – ані фізичному, ні психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
• Якщо у вас є сумніви: карати або не карати, НЕ карайте. Навіть, якщо вже зрозуміли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про «всяк випадок»!
• За один раз – одне. Навіть, якщо скоєно відразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.
• Краще не карати зовсім, аніж карати з запізненням.
• Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
• Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.

 БАТЬКАМ ПОТРІБНО ЗНАТИ: НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

     Підготувала: вихователь Тищенко І.В.

Насильство — це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками: здійснюються сві­домо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фі­зичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі; порушують пра­ва і свободи людини; той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможли­вим ефективний захист жертви насилля.

Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім’ї. В Украї­ні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї».

За статистикою, 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім’ї є діти.

Вербальне або словесне насильство: здійснюється, коли доко­ряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижу­ють грубою лайкою.

Емоційне насильство може здійснюватись без слів — за допомогою міміки, поз, поглядів.

Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка мо­же проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, штовхань, уда­рів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пит­тя тощо.

Сексуальне насильство: зазіхання на статеву недоторканість жертви.

Економічне насильство:

• позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпоряджатися власними грошовими коштами;
• позбавлення можливості користуватися власним майном;
  • завдання шкоди або знищення майна;
  • бійки;
  • конфлікти з оточенням;
  • низький рівень навчальної діяльності;
  • замкнутість;
  • підвищена агресивність;
  • похмурий, сумний настрій; депресія; тривожність, страхи; нестійкість емоційної системи.

Психологічне насильство:

• використання лайливих слів, крику, образ, які негативно впли­вають на самооцінку партнера;
• образливі жести або дії, примус до принизливих дій;
• прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;
• завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно при­в’язаний партнер (жертва);
• знищення, пошкодження або приховування особистих речей;
• груба критика вчинків, думок, почуттів;
• ставлення як до слуги;
• обмеження свободи дій і пересування;
• контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;
• погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);
• ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої ат­мосфери;
• втягування у з’ясування стосунків, шантаж;
• недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній до­помозі;
• недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.

 ПРАВА ДИТИНИ

НА ОСНОВІ СТАТЕЙ

• Я індивідуальність (Ст. 7, 8, 16).

• Право на життя – головне право дитини (Ст. 6).

• Право виховуватись у сім’ї (Ст. 7-9).

• Право на свободу думки, совісті, релігії (Ст. 12-14).

• Відповідальність батьків за виховання дитини (Ст. 18).

• Права дитини-сироти (Ст. 9, 11, 20, 21).

• Право дитини на харчування (Ст. 24-27).

• Право на отримання освіти (Ст. 28-29).

• Право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (Ст. 26-27).

• Право на захист від економічної експлуатації (Ст. 32).

• Право дитини на захист від негуманного поводження з нею (Ст. 35-39).

• Право на відпочинок і дозвілля (Ст. 31).

• Право дитини з особливими потребами на повноцінне і достойне життя і особливе піклування (Ст. 23).

• Право на користування досконалими медичними послугами (Ст. 24).

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ

• Коли нема безпеки для її життя і здоров’я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли завдається шкода здоров’ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують її статеву недоторканість.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

• Коли дитині не надається право робити помилки.

“ЩОБ НЕ ПРИЙШЛОСЯ КАРАТИ СВОЇХ ДІТЕЙ”

Підготувала: вихователь Гирка В.І.

Покарання можуть не знадобитися взагалі, якщо дотримуватись наступних правил:

1. Дійте згідно законам розвитку дитини. Наприклад, дозволяйте їй багато рухатися, не зупиняйте її допитливість.

2. Спробуйте відвернути, переключити увагу вередулі.

3. Дозволяйте спробувати на власному досвіді, «що таке добре і що таке погано» (нехай помацає дуже теплий чайник і дізнається, що об нього можна обпектися).

4. Звід заборон не повинен перевищувати 7 пунктів. Всі вони обґрунтовані і їх не можна відмінити (не можна грати на дорозі, де їздять машини тощо).

5. Розтлумачуйте правила доступною мовою, не треба читати довгі нотації. Кажіть просто й ясно («Відпусти кішку, їй боляче»).

6. Робіть акцент на тому, що добре, а не на тому, що погано. Не треба говорити: «Не лізь в калюжу», а скажіть: «Молодець, обійшов калюжу і ноги сухі».

7. Створіть необхідне середовище для росту та розвитку (організуйте творчий куточок, місце, де можна досхочу поперекидатися).

8. Не нав’язуйте свою допомогу, а допомагайте тоді, коли дитина про це просить.
9. Дотримуйтесь розумної альтернативи («Не можна шуміти в приміщенні, але можна покричати на вулиці, у лісі»).

10. Не можна говорити одне, а робити інше. Наприклад, ви забороняєте говорити погані слова, а самі їх вживаєте.

11. Не можна відкладати покарання. Не варто говорити: «Вчора ти мене не слухався, тож сьогодні кататися не будеш».

12. Не можна проявляти непостійність: то забороняти щось, то дозволяти це робити. Цим ви збиваєте малюка з пантелику, і він перестане розуміти, що можна, а що не можна.

13. Не можна залякувати тим, що ви ніколи не виконаєте («Ніколи більше не куплю тобі іграшку»).

Шановні батьки! Поважайте думку і почуття своїх дітей. Любіть їх, адже вони найдорожче, що у вас є.