Правова освіта дорослих і дітей
«КАРАЮЧИ, ПОДУМАЙ: А НАВІЩО?»
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ КОЖНОГО
(ЗА В. ЛЕВІ «СІМ ПРАВИЛ ДЛЯ ВСІХ»)
- Покарання не має шкодити здоров’ю дитини – ані фізичному, ні психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
- Якщо у вас є сумніви: карати або не карати, НЕ карайте. Навіть, якщо вже зрозуміли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про «всяк випадок»!
- За один раз – одне. Навіть, якщо скоєно відразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.
- Краще не карати зовсім, аніж карати з запізненням.
- Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
- Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
- Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.
БАТЬКАМ ПОТРІБНО ЗНАТИ: НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Підготувала: вихователь Тищенко І.В.
Насильство — це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками: здійснюються свідомо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фізичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі; порушують права і свободи людини; той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможливим ефективний захист жертви насилля.
Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім’ї. В Україні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї».
За статистикою, 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім’ї є діти.
Вербальне або словесне насильство: здійснюється, коли докоряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижують грубою лайкою.
Емоційне насильство може здійснюватись без слів — за допомогою міміки, поз, поглядів.
Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка може проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, штовхань, ударів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пиття тощо.
Сексуальне насильство: зазіхання на статеву недоторканість жертви.
Економічне насильство:
- позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпоряджатися власними грошовими коштами;
- позбавлення можливості користуватися власним майном;
- завдання шкоди або знищення майна;
- бійки;
- конфлікти з оточенням;
- низький рівень навчальної діяльності;
- замкнутість;
- підвищена агресивність;
- похмурий, сумний настрій; депресія; тривожність, страхи; нестійкість емоційної системи.
Психологічне насильство:
- використання лайливих слів, крику, образ, які негативно впливають на самооцінку партнера;
- образливі жести або дії, примус до принизливих дій;
- прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;
- завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно прив’язаний партнер (жертва);
- знищення, пошкодження або приховування особистих речей;
- груба критика вчинків, думок, почуттів;
- ставлення як до слуги;
- обмеження свободи дій і пересування;
- контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;
- погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);
- ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої атмосфери;
- втягування у з’ясування стосунків, шантаж;
- недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі;
- недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.
ПРАВА ДИТИНИ
НА ОСНОВІ СТАТЕЙ
- Я індивідуальність (Ст. 7, 8, 16).
- Право на життя – головне право дитини (Ст. 6).
- Право виховуватись у сім’ї (Ст. 7-9).
- Право на свободу думки, совісті, релігії (Ст. 12-14).
- Відповідальність батьків за виховання дитини (Ст. 18).
- Права дитини-сироти (Ст. 9, 11, 20, 21).
- Право дитини на харчування (Ст. 24-27).
- Право на отримання освіти (Ст. 28-29).
- Право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (Ст. 26-27).
- Право на захист від економічної експлуатації (Ст. 32).
- Право дитини на захист від негуманного поводження з нею (Ст. 35-39).
- Право на відпочинок і дозвілля (Ст. 31).
- Право дитини з особливими потребами на повноцінне і достойне життя і особливе піклування (Ст. 23).
- Право на користування досконалими медичними послугами (Ст. 24).
КОЛИ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ
- Коли нема безпеки для її життя і здоров’я.
- Коли її потреби ігноруються.
- Коли не задовольняються її основні потреби.
- Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
- Коли порушується недоторканість дитини.
- Коли завдається шкода здоров’ю дитини.
- Коли дитину ізолюють.
- Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.
- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
- Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
- Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
- Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.
- Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).
- Коли порушують її статеву недоторканість.
- Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.
- Коли дитині не надається право робити помилки.
“ЩОБ НЕ ПРИЙШЛОСЯ КАРАТИ СВОЇХ ДІТЕЙ”
Підготувала: вихователь Гирка В.І.
Покарання можуть не знадобитися взагалі, якщо дотримуватись наступних правил:
1. Дійте згідно законам розвитку дитини. Наприклад, дозволяйте їй багато рухатися, не зупиняйте її допитливість.
2. Спробуйте відвернути, переключити увагу вередулі.
3. Дозволяйте спробувати на власному досвіді, «що таке добре і що таке погано» (нехай помацає дуже теплий чайник і дізнається, що об нього можна обпектися).
4. Звід заборон не повинен перевищувати 7 пунктів. Всі вони обґрунтовані і їх не можна відмінити (не можна грати на дорозі, де їздять машини тощо).
5. Розтлумачуйте правила доступною мовою, не треба читати довгі нотації. Кажіть просто й ясно («Відпусти кішку, їй боляче»).
6. Робіть акцент на тому, що добре, а не на тому, що погано. Не треба говорити: «Не лізь в калюжу», а скажіть: «Молодець, обійшов калюжу і ноги сухі».
7. Створіть необхідне середовище для росту та розвитку (організуйте творчий куточок, місце, де можна досхочу поперекидатися).
8. Не нав’язуйте свою допомогу, а допомагайте тоді, коли дитина про це просить.
9. Дотримуйтесь розумної альтернативи («Не можна шуміти в приміщенні, але можна покричати на вулиці, у лісі»).
10. Не можна говорити одне, а робити інше. Наприклад, ви забороняєте говорити погані слова, а самі їх вживаєте.
11. Не можна відкладати покарання. Не варто говорити: «Вчора ти мене не слухався, тож сьогодні кататися не будеш».
12. Не можна проявляти непостійність: то забороняти щось, то дозволяти це робити. Цим ви збиваєте малюка з пантелику, і він перестане розуміти, що можна, а що не можна.
13. Не можна залякувати тим, що ви ніколи не виконаєте («Ніколи більше не куплю тобі іграшку»).
Шановні батьки! Поважайте думку і почуття своїх дітей. Любіть їх, адже вони найдорожче, що у вас є.