Вечорниці на Андрія
В укритті нашої гімназії пройшло свято Калити, або вечорниці на Андрія. Бібліотекарка гімназії, Дегтяр Катерина Станіславівна розробила сценарій та спекла традиційний хліб - калиту. Учні які відвідали захід були дуже зацікавлені і задоволені, оскільки для них це був перший подібний досвід.
Андріївські вечорниці називаються так, адже день Святого Андрія Первозваного, припадав на 13 грудня ( - нині Андріївські вечорниці, за новоюліанським календарем, припадають з 29 на 30 листопада), за григоріанським календарем, а самі вечорниці — це різновид вечорів відпочинку.
"Вечорниці святкувалися починаючи від свята Катерини Великомучениці. Катерина є продовжувачем Андріївських вечорниць, тому Андріївські вечорниці і назвали на честь Андрія. Хоч до признання оцих вечорниць з назвою Андріївських вечорниць традиційним були стародавні, тобто дохристиянські свята. І назва оцих вечорниць носила просто назву — калита".
Як раніше святкували Андріївські вечорниці
За словами фахівця з народознавства, раніше дівчата збирались у хаті якоїсь господині та святкували вечорниці:
Запрошували і хлопців, і дівчат. Коли заходили до хати, дівчата просили: «Тітонько, пустіть нас до хати», а тітка завжди говорила «Я вас пущу до хати, але тільки без хлопців». Дівчата погоджувалися і виголошували традиційне для Андріївських вечорниць: «Тітонько, де ж у вас ваші ключі?». Тітка відповідала: «На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили всі". Дівчата дякували і господиня просила їх до своєї світлиці".
Традиційна калита
Головним атрибутом на святі була калита, яку дівчата випікали гуртом:
"Коли готували калиту, то дівчата промовляли: «Гори, гори ясно, спечи нам калиту красну. Щоб ми її кусали та й горя не знали».
Коли вже випекли калиту, то чекали на найголовніше — прихід хлопців. Коли приходили хлопці, тоді розпочинався калитянський ритуал. Обирали людину, яка триматиме калиту. А потім сідлали «коня» — коцюбу, якого через це називали «Коцюбинським». «Коцюбинський» проходив круг, під'їжджав до калити й кусав її. Але перед тим, як під'їхати, був важливий момент, треба розсмішити того, хто їде на цих рогачах. Якщо засміється — мазали сажею. А той хто мастив, називали «Мастицьким»". За матеріалами Суспільне.
